Займається гімнастикою, грає в шахи та гортає соцмережі: історія життя 95-річного жителя Вараша

Геннадій Хромов нещодавно відсвяткував свій 95-річний ювілей. Чоловік є одним із довгожителів міста Вараш. Він займається спортом, пам’ятає усі важливі дати зі свого життя, пропрацював 58 років та найважливішим у житті вважає сім’ю та дітей. З чоловіком поспілкувалась журналістка Полісся News.

95-річний житель Вараша Геннадій Хромов новини читає у соцмережах, двічі на день займається гімнастикою, у якості хобі у чоловіка – гра в шахи. Геннадій Андрійович дитина війни, більшість свого життя присвятив енергетиці. Першою роботою довгожителя була фабрика.

“Це було після 7-го класу, тоді мені 15 років. Через два роки перевели на посаду фрезеровщика. При фабриці відкрили школу «робочої молоді» з 8-го класу. Мені тоді дуже сильно хотілось вчитись, тому 8-й клас закінчив при фабриці, а вже дев’ятий у загальній школі вчився. Додому було йти хвилин 40. Тому після школи відразу на фабрику, бо там була не одна зміна. Навчання в школі було до 22 години, а нічна зміна з 21 до 4 години. Хоч із запізненням, але приходив на ніч на роботу”, – згадує чоловік.

Геннадій Хромов розповідає, що йому пощастило жити серед хороших людей, майстер давав легшу роботу.

“Після 10-ого класу пішов вчитись в енергетичний інститут. Закінчив з відзнакою. Пізніше закінчив факультет інженерів. І мене направили на роботу в Кривий Ріг на посаду заступника начальника турбінного цеху. Але ця посада була зайнята, тому працював слюсарем. Десь через місяць, перевели на начальника зміни турбінного цеху,  ще пізніше працював начальником зміни станції. А потім перевели на нову станцію в Рязань. У 1962 році, під час Кубінської кризи, мене призвали на службу. Я написав лист в міністерство, що не хочу і не буду я воювати. Дали відповідь і скасували наказ про мій призов. Я знову поїхав на роботу. Мені запропонували посаду заступника головного інженера проекта теплоенергоінституту. Я розумів, що це не моє, поїхав в міськенерго і сказав, що я станційник, тому хочу працювати там. Так мене і відправили в Дзержинську область. Там я працював, мені дали групу, вона була режимною”, – каже Геннадій Хромов.

Чоловік пригадує, що у той час, щоб провести всі випробування наладок, викликали інститути, а вони організувались і почали це все робити самі. Після цього, його назначили начальником ПЕТЕО.

“Якщо своїми словами, то це мозок теплової станції. У Вараш, тоді ще Кузнецовськ, направили працювати доньку, тому аби бути ближче до дітей ми з дружиною в 1982 році теж переїхали сюди”, – каже довгожитель.

У Вараші чоловік не роздумував щодо місця роботи, і одразу пішов до генерального директора РАЕС Володимира Коровкіна.

“Він взяв мене на посаду заступника начальника турбінного цеху на третьому блоці, він тоді тільки будувався. І так  я тут працював до 2003 року. А далі вже у 73 роки пішов на пенсію. Загалом, 58 років стажу”.

Зараз Геннадій Хромов живе один. Дружина, яку він кохав все своє життя померла. У шлюбі у них народилось двоє дітей, зараз вже є онуки і правнуки. Проте чоловік самостійно справляється зі всіма хатніми обов’язками. З висоти прожитих років Геннадій Хромов каже, основне в житті – це родина і діти.