Варашани vs варашівці

На який склад ставити наголос у слові «Вараш» та куди зникає «ш» у слові «вараський»?

 Від 3 червня наше місто офіційно називається Вараш. Цього дня набула чинності Постанова Верховної Ради «Про перейменування окремих населених пунктів та районів». Однак, ось уже понад три місяці паралельно побутують обидві назви – стара «Кузнецовськ» і нова «Вараш». Безумовно, мешканці усе ще звикають. Це нормально і зрозуміло. Важче зрозуміти, чому виконувати Постанову не поспішає міська влада. Але ми вирішили не акцентувати уваги на політичному аспекті цього питання, а зосередитися на аспекті мовному. Адже навіть незважаючи на те, що слова «Вараш», «варашанин» або «варашани» є для нас близькими і вживаними, у засобах масової інформації та у щоденному мовленні чомусь виникла плутанина. Наприклад, постало питання: куди ставити наголос – на перший чи на другий склад? Як називати мешканців міста: варашівці (варашівець, варашівка), як пропонують деякі ЗМІ, чи все-таки варашани (варашанин, варашанка), як склалося традиційно? За відповідями на ці та інші актуальні запитання ми звернулися до філолога, методиста міського методичного кабінету закладів освіти Людмили ГРЕКОВОЇ.

 ВарАш чи ВАраш?

«Чому взагалі виникла проблема з наголошенням слова, невідомо, – дивується Людмила Іванівна. – Адже всі, хто живе в місті, прекрасно, знають, що село називалось Вараш – із наголосом на другому складі. У праці мовознавця Ярослава Пури «Походження назв населених пунктів Ровенщини», яка вийшла друком 1990-го року, з цього приводу  зазначено, що нормативи наголошення досліджуваних ойконімів (назв населених пунктів) ґрунтуються на живомовних, утверджених мовною практикою зразках. Таким чином, маючи живомовний зразок із наголосом на другому складі, думаю, повинні послуговуватись саме ним. Отже, кажемо: «ВарАш», а не «ВАраш». Попутно зауважу, що серед семисот відтворених у праці назв є співзвучні нашому «Варашу», що свідчить про  можливу близькість їх походження: Кураш, Кураж, Сураж, Розваж, Будераж та інші».

 Куди зникає «ш»?

Це питання також потребує роз’яснення, адже у місцевих ЗМІ та у назвах деяких установ з’явилось прикметникове утворення «варашський» із [ш]. Чи правильна така форма? Тут Людмила Грекова рекомендує згадати школу та звернутися до мовної науки орфографії. А вона каже, що «сучасній українській мові часто відбуваються закономірні постійні зміни приголосних звуків при словозміні та словотворенні. Фонетичне явище чергування приголосних зумовлене особливостями історичного розвитку мови й полягає в заміні одних звуків іншими. Це істотно змінює звукову структуру слова». То що ж відбувається із приголосними звуками у слові «Вараш»? «При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ відбувається чергування приголосних основи -х, -ш, -с на -с». Тобто, коли до слова з основою, що закінчується на -х, -ш або -с додається суфікс -ськ, то утворюється нове слово вже без букв -х, -ш, -с, а із суфіксом -ськ. Наприклад, Іртиш – іртиський, Калуш – калуський. Отже, і Вараш – вараський.

 Варашівці vs варашани

«Не менше питань виникає і з утворенням іменників із значенням назв особи за територіальною ознакою, – продовжує Людмила Грекова. – Новоявлені форми варашівці, варашівець, варашівка відрізняються від традиційних варашани, варашанин, варашанка, і більше, як на мене, могли б бути похідними від слова «Варашів», а не «Вараш». Тут можу висловити суто власну позицію,  з огляду на ті ж таки застереження Я. Пури, що варто зважати на живомовний зразок вимови, який  усталився історично. А це, як відомо,  варіанти «варашани, варашанин, варашанка». Проте, можливе продовження розгляду питання, оскільки ми звернулися з цього приводу  до відомого мовознавця Івана Ющука та чекаємо на його роз’яснення».

Джерело: газета «Енергія»