Записки місцевого скептика. Частина 2

З вашого дозволу продовжу викладати свої спостереження за життям нашого міста, діями і бездіяльністю влади і свої думки з цього приводу.

Ось вже більше двох років пройшло з часу обрання чинних очільників Вараша і можна підвести деякі підсумки. По місту кладуть симпатичну бруківку, покладено багато «лежачих поліцейських», встановлені бетонні напівсфери для обмеження руху автівок по тротуарах… це безумовний позитив. Але я хочу поговорити не про зовнішні прояви благополуччя міста, а спробувати проаналізувати справжню економічно-соціальну ситуацію в місті.

Для початку наведу статистику: в Рівненську область в січні-вересні 2016 року було залучено 2 мільярди 500 мільйонів гривень капітальних інвестицій (нажаль даних за 2017 рік я не знайшов), Рівненська область в 2017 році зайняла третє місце в Україні за регіональним індексом ділового клімату, в цілому по Україні за 2016 рік спостерігався ріст ВВП майже на 3% – ця інформація нам ще знадобиться. В той же час, впродовж 2016 – 2017 років, в нашому Вараші спостерігається зниження чисельності підприємців: так за півтора року кількість фізичних осіб підприємців скоротилась з 1186 до 1083, а кількість підприємств в місті скоротилась з 74 до 54.  Ці данні загальнодоступні будь-хто бажаючий може їх легко перевірити.

У мене питання до наших міських можновладців – скільки гривень з отих двох з половиною мільярдів інвестованих в Рівненщину було залучено в наше місто? (велике прохання – інвестиції в РАЕС не враховувати, адже до них міська влада не має ніякого відношення) Чому немає чим похвалитись? Де програми залучення інвесторів? Може програм нема не тому, що нема грошей, а навпаки – грошей нема тому, що нема якісних програм. Може скластись враження, що Рівненщина не найкраще місце для інвестування, але статистика вперто стверджує протилежне – Рівненщина за індексом ділового клімату поступається лише Вінницькій і Львівській областям, а цей індекс складається не зі звітів чиновників, а за опитуваннями бізнесменів на предмет легкості ведення бізнесу, адміністрування, частоти і складності перевірок і т.д. Чому в досить сприятливих економічних умовах кількість підприємців і підприємств в нашому місті скорочується? Які конкретні кроки приймає міська влада для розвитку підприємництва в Вараші? Боюсь, що на ці питання панові «меру» і міським депутатам нема що відповісти… Я навіть не хочу говорити про перспективи створення в нашому місті виробничих потужностей, підприємств переробної галузі чи високотехнологічних підприємств з високою добавленою вартістю продукції, адже для їх прописки в місті потрібна наполеглива, цілеспрямована і продумана робота міської влади, виділення землі, прості і зрозумілі правила реєстрації, оподаткування, відсутність «відкатів» і «кришування», що для теперішнього керівництва Вараша недосяжно. Напевне досить яскраво економічні перспективи Вараша можна простежити по кількості банківських установ що пішли з міста. Деякі з них, звичайно, зникли з об’єктивних причин в зв’язку з ліквідацією самих банків, а деякі свідомо через застій в місті і відсутність майбутнього – яскраво це засвідчує закриття «Райфайзенбанку-Аваль» і «Правексбанку», що є потужними банківськими установами в Україні. Банкіри вміють рахувати гроші і як гросмейстери прораховують свої дії на кілька кроків вперед. Я думаю, що владі міста є над чим замислитись…

З макроекономічним становищем міста все більш-менш зрозуміло: воно в жалюгідному стані, може в соціально-економічному плані справи йдуть краще? Давайте спробуємо розібратися.

Рейтинги Вараша за соціально-економічними показниками на протязі 2017 року показують стабільність: наше місто впевнено займає останню позицію по області.

І лякає навіть не остання позиція в списку, а відсутність прогресу. Це говорить про повну відсутність будь-якої роботи з поліпшення ситуації. Пан мер скромно не коментує цю ситуацію, вдаючи що нічого не сталося, але нагадаю – рейтинги це орієнтир для бізнесу куди варто вкладати гроші і з такими рейтингами зараз у міста нема шансів отримати інвестиції. Цілком можливо, що на позиції Вараша в цьому рейтингу вплинула ситуація на РАЕС де вкрай сповільнився ріст зарплат і зріс відтік персоналу – але ця тема потребує окремого розбору.

По області пасе задніх Вараш і в плані встановлення приладів обліку теплової енергії. Зі 180 багатоповерхових будинків не встановлені теплові лічильники в 138. Таким чином населення міста субсидує безгосподарність комунальників, які зараз нічим не вмотивовані проводити роботи по утепленню теплотрас і ті теплотраси плавлять сніг на вулицях нашого Вараша, і за це платимо Ми з Вами.

Складається враження, що нашого міського голову, чиновників і депутатів влаштовує ситуація, коли можна сидіти склавши руки, проїдати кошти «30-ти кілометрової зони», обдирати залишки бізнесу, дерибанити бюджетні кошти собі на премії і матеріальні допомоги і розтягувати рештки комунального майна… Але мене це не влаштовує. Я не маю особистої неприязні ні до міського голови, ні до когось з депутатів чи чиновників, я просто хочу бачити результати їхньої роботи, я хочу щоб вони працювали ефективно на користь міста і громади. Я маю право це від них вимагати, адже я є їхнім роботодавцем, я утримую їх сплачуючи податки, як в державну скарбницю так і в міську. Я один звичайно не в змозі змусити чиновників і міських очільників працювати, але всі містяни разом цілком можуть це зробити, хоча б за допомогою наступних міських виборів.

Мене можуть спитати: що ти пропонуєш? як виправити ситуацію? Відповідь водночас проста і складна – нашій міській владі потрібно рекламувати своє місто на всіх рівнях, створити прозорі умови ведення бізнесу (бізнес не тільки «для своїх»), запропонувати інвесторам конкурентоспроможні пропозиції землевідведення (швидко і за простими правилами) , підключення до комунікацій (без хабарів очільникам комунальних підприємств), припинити гнобити бізнес (історію з Чайкою всі ще пам’ятають) і просто припинити красти.

Ну і на сам кінець: я не впевнений, що міські можновладці дослухаються до моїх слів, напевно поставлені мною питання залишаться риторичними. Я це все пишу з надією розбудити в жителях нашого міста громадську позицію, щоб на наступних виборах вони голосували не за слова, обіцянки і лозунги, а за справи, інакше у нашого міста немає майбутнього.