Вєрним путьом ідьотє, таваріщі? Або хто сьогодні розхитує ситуацію з перейменуванням?

Не встигли мешканці нашого славного міста оговтатися від комунальних «афер» з переукладанням договорів, як на обрії вигулькнув черговий викрутас від Сергія Анощенка. Так, на офіційному сайті й досі Кузнецовської міської ради з’явився  проект рішення про проведення 29 січня 2017 року консультативного референдуму щодо обговорення назви міста. Дана ініціатива передбачає проведення якогось незрозумілого голосування у міській раді, а також внесення видатків на проведення цього дійства у бюджет 2017 року.

Іванна Смачило, начальник головного управління юстиції Рівненщини, вважає референдум у Вараші незаконним і оприлюднила свою позицію у соцмережі:

«Стосовно намірів проведення референдуму у м. Вараші. Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.

Однак на сьогодні закон, який повинен визначати організацію та порядок проведення місцевого референдуму, відсутній, оскільки Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» згідно з пунктом 4 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 року № 5475-VI визнано таким, що втратив чинність.

Відтак підготовка проведення місцевих референдумів на території України можлива лише після прийняття Верховною Радою України відповідного закону, яким будуть врегульовані всі організаційно-правові механізми реалізації народного волевиявлення в такій формі, як місцевий референдум.

Натомість до законодавчого врегулювання Верховною Радою України проведення місцевих референдумів будь-які спроби їх проведення є незаконними».

Можливу подію прокоментував і голова комісії з регламенту Рівненської обласної ради Сергій Свисталюк. «Референдум у Вараші не буде мати жодних правових наслідків. Якщо міський голова та депутати міської ради цього міста були не згодні із назвою Вараш, у них було вдосталь часу, аби запропонувати іншу назву. Цього не було. Що ж стосується самих місцевих референдумів то, на мою думку, закон про них потрібен. Однак, мусять бути жорсткі обмеження стосовно тем, які можна виноситися, аби цей механізм демократії не змогли використовувати сепаратисти». (джерело: http://informator.news/na-rivnenschyni-hotuyut-referendum-proty-dekomunizatsiji/)

В Рівненській обласній організації політичної партії «Громадський рух «Народний контроль», за підтримки якої  у жовтні 2015 року Сергій Анощенко йшов на посаду міського голови, також не підтримують ініціативу  проведення референдуму у місті  Вараш. Про це під час брифінгу присвяченому саме цій темі повідомив лідер «Народного контролю» на Рівненщині, Дмитро Сільман, який вважає такі дії міської влади незаконними і ототожнює їх з референдумом в Криму. «Швидше за все всередині самого міста відбуваються якісь процеси, можливо, навіть політичні. Як на мене, – всілякі інсинуації варто припиняти, тому що окрім того, що є Закон про декомунізацію, є постанова Верховної Ради. Це вже й впровадження, втілення того закону в життя. До Верховної Ради  і до інституту Національної пам’яті іншої пропозиції щодо перейменування міста, як Вараш не надходило», – зазначив Дмитро Сільман.

Тож на яку букву закону, окрім голого популізму, опирається міський голова, пояснити важко. Про власне ігнорування рішення Верховної Ради України та закону про декомунізацію Сергій Анощенко говорить цілком відкрито, заявляючи, що він все ще живе у Кузнецовську. Ще й усім підлеглим заборонив вживати нову назву міста, прикриваючись начебто дією закону «Про географічні назви».

Такий відкритий саботаж підштовхує до певних висновків. Особливо цікавими є декілька фактів. Чому міський голова так затято ігнорує державні свята та пам’ятні дати, важливі для всіх українців, то зриваючись у незрозумілі відрядження, як  наприклад на День Державного Прапора, або, як у випадку з Днем пам’яті жертв голодоморів, просто був «зайнятий»? Чому Сергій Анощенко НІКОЛИ не співає Гімн  України і навіть формально не кладе руку на серце під час його виконання?

Більше того. Не встигли оприлюднити вищезгаданий проект рішення, як тут же новина під назвою «В городе на западе Украины проведут референдум о возвращении советского названия» дивним чином з’явилася на  сайті Лєнта.ру. Виникає цілком резонне запитання  – чи то сусіди з Мордору моніторять «бандерівські» новини, чи все таки якийсь місцевий сподвижник русского міра вже встиг успішно відзвітуватися Кремлю?!

«Луганск онлайн» – маловідомий загалу, але явно сепаратистський ресурс,  також повідомив, що «В городе Кузнецовск в Ровенской области под городским советом прошел многочисленный митинг с просьбой вернуть населенному пункту его старое название». Звідки і чому така увага до нашого регіону?

Зважаючи на те, що вконтакте можна безперешкодно знайти всілякі цікаві групи  типу «РНР|Ровенская Народная Республика|Малороссiя», яка дуже стрімко зростає і сьогодні  налічує 947 підписників, а  26 вересня цього року в Рівному затримали агітатора официального сообщества «П.Н.Р/Полесская Народная Республика», то хто з нас може бути впевненим, що не існує бажаючих організувати Кузнецовську народну республіку.

Кому вкрай потрібно сьогодні розхитувати й так нестабільну ситуацію в країні? Може це ті, хто й досі марить ідеалами та заповітами дєдушкі Лєніна, кому й понині гріють серце слова про  «Юный Октябрь впереди!», і хто так сумує за совком?  Але яку ж Україну хочуть побудувати ці люди? Радянську, російську, путінську?

Якщо ми хочемо нарешті попрощатися з СРСР, то варто прощатися і з його назвами. Якби всі ці пам’ятники, назви й символи ні на що не впливали, то комуністи так ретельно їх не встановлювали б і не поширювали б. Комунізація України протягом 70 років здійснювалася жорстко й послідовно: сотні міст і сіл були перейменовані на честь червонопрапорних діячів, тисячі заводів здобували ті ж таки імена лєнінсько-сталінських поплічників, десятки тисяч пам’ят­ників, погрудь, меморіальних дощок «прикрашали» практично всі населені пункти совдепії. Впливали. І досі впливають там, де їх залишили.

Це тільки окупантам характерна така зневага до місцевої історії: прийти, загарбати, стерти генетичну пам’ять народу.

Сьогодні мешканцям міста Вараш аж ніяк не потрібні ні  «комуністичний реванш», а тим паче чергова «кримська весна».

Газета “Вараш” №57 від 16.12.2016р.