Вараш Новини улюбленого міста
Продовжуємо медіа проєкт “ЕnergyArt.Varash” – серію інтерв’ю з представниками вуличних культур у місті Вараш, присвячений третьому фестивалю “ЕnergyArtFest” та Дню міста Вараш. Проєкт реалізується в межах партнерської програми “Культура.Туризм.Регіони” Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.
Панама, касетний магнітофон на плечі та футболка розміру XXXL – так зароджувався хіп-хоп. В Україні ця культура пройшла довгий шлях з початку 1990-х і до наших днів. Й наразі досягла свого довгоочікованого успіху і визнання. Це був довгий й складний шлях, проте це сім‘ячко нарешті проросло. Український хіп – хоп тепер на слуху й займає вагоме місце, взагалі в усій музичній індустрії. Ми повинні бути раді, за те що український реп розвивається, адже це волелюбна, миролюбива культура з прекрасними цінностями й величезною, щирою ідеєю. Завдяки хіп-хопу збагачується сучасна українська культура вцілому, її творча спадщина, а також формується історія культурних цінностей. Й учасниками цього культурно-важливого дійства є також наші люди, рідні Варашани.
Сьогодні поговоримо за хіп-хоп з Артуром Єгоровим відомим хіп – хоп виконавцем під псевдонімом Перо й гордістю вараських вулиць в самому “трушному” їх значенні.
– Привіт, представся будь ласка. Чим саме займаєшся, в чому твоя творчість та участь у вуличній культурі?
-“Перо”, автор. Хіп-хоп МС творчого об’єднання Culture Crew, учасники якого складають всі 5 елементів хіп-хопу. Також в нас є дизайнери та оператори. Пишу та виконую власні твори під музичний супровід.
– Як давно в цій сфері? З чого все починалось?
-Вже як за десять літ. Писав блоги поки вони не втратили свою актуальність. Ніяк інакше не привернути було увагу до вагомих дрібниць про які ми постійно мусолили зібравшись на районі. Рима привертає увагу. Якби це інтерв’ю було заримовано, його би почули далі.
– В яких заходах й двіжухах ти присутній? Як це взагалі виглядає в хіп – хопі?
-Стараємось відвідувати локальні хіп-хоп заходи, фестивалі, де присутні люди, які пов’язані з абсолютно вільним стилем життя, який не сковує їх у рухах сьогоднішніх, які творять не вбачаючи перешкод в буденності, більшість з яких відрізняються власними поглядами, твердими життєвими позиціями, брендами та хорошими професіями з поглядом у майбутнє. “Так як і тоді – мені не треба кешу, щоб вийти на двір”.
– Що скажеш за український реп, україномовних МС? Що з його розвитком? В якому він стані? В якому напрямку потрібно рухатися, аби не ігнорувався його зліт?
-Довгоочікуваний кимось “зліт” та популяризація українського репу – з одного боку добре, прикуто більше уваги, збільшується аудиторія у авторів котрих, не бравши до уваги їх близьких, ніхто і не чув, бо український реп не сприймався як факт. В юні літа, музика, яку я крутив у себе в плеєрі, не давала мені розслабитись, і призводила більше до замислених станів, а ніж створювала простір для мрій. Змушувала діяти. Давала відчуття описаної реальності такими ж як ми є. Автори ділились між собою досвідом, з якого ти міг почерпнути щось для себе. На даний момент за укр реп взялися продюсери, які ніколи не цікавились ним як стилем життя, не проживали того, та не вбачаючи у ньому нічого окрім як “машини” для заробітку, зазвичай застосовуючи прийоми маркетингу, пропагують мрійливу та віддалену від реалій філософію, що на мою думку не є добре для української сцени та її думаючої аудиторії загалом. В плані організацій – все не дуже коливається, ми просто подорослішали, вийшли на рівень.
– Згадай за умови для розвитку вуличної культури й хіп – хопу вцілому в своєму рідному місті, чи були вони взагалі? Й чого насправді хотілося б? (Мейбі двіжухи, заходи, концерти, студії)
-На мою пам’ять, були тільки домашні студії, шукали альтернативні умови запису. Проводилось декілька заходів, на рахунок яких домовлялись з власниками площадок особисто, де можна було представити усім бажаючим матеріал вживу, записи якого дуже швидко розліталися і були затертими до дір. Ми створювали собі умови, з них витікала можливість. Коли чогось дійсно хочеш – тебе не зупинити, йдеш та береш. Завжди легко знайти відмазку і перестати набирати оберти, взявши за основу те, що вже чогось добився. Таких “артистів”, які завмерли у часі, теж бачили.
– Що б ти сказав молодим, які загорілися цінностями вуличної культури й розпочинають свій творчий шлях?
-Надихатись і працювати. Шукати свій причал, у всьому, всіх. Робити по своєму, але чути що кажуть “інші”, а вони будуть. Триматись одне одного – це не завжди підтримка, критика має місце бути. Слухати у плеєрі не фантастичні історії, а максимально наближені, які несуть у записах максимальну реальність, а не життєве фентезі. Прислухатись до тих виконавців, котрі не видумали, а прожили історію своїх треків особисто. Головне в житті – музичний супровід. Мир!
Отож, поспілкувавшись з Артуром, я думаю стає зрозумілим, наскільки важливим є процес розвитку українського репу, хіп-хопу та урбан культури вцілому. Час, відштовхування й несприйняття цієї прекрасної культури давно минув, стереотипи про її ілюзійне жахіття й морок також на щастя зруйновані. Тепер, ця культура потребує підтримки, яку ми маємо їй надати, адже саме ця культура, віддає набагато більше, аніж отримує взамін. Андеграунд – замислювався, як музика протесту. Щож, протесту вже давно немає, але почути її точно варто!
Насолоджуйтеся https://soundcloud.com/dovgiypes.
Iнтерв’ю брав Захар Славич, позаштатний журналіст інформаційного порталу “VARASH.info”
Фестиваль “EnergyArtFest – Енергія мистецтва” реалізується в межах партнерської програми “Культура.Туризм.Регіони” Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму.
Організатори: ГО “Агенція сталого розвитку міста” та Вараська міська рада. Партнери: Рівненська ОДА, Рівненська АЕС, Будівельна компанія “Алатир-Інвест”.
