Home / Міські новини | Вараш / Бізнес / Василь Савчук із Вараша власноруч шиє шкіряні гаманці в авторському виконанні (фото)

Василь Савчук із Вараша власноруч шиє шкіряні гаманці в авторському виконанні (фото)

Через майстерню веселого і позитивного Василя Савчука регулярно проходить чи не все місто атомників: він працює в самому серці Вараша «на грибках» знаним майстром з ремонту взуття. Саме він дає друге життя улюбленим підборам перших модниць міста. А ще – конкурує з майстрами України у пошитті шкіряних гаманців, і навіть керує автівкою. А ще Василь має інвалідність з дитинства, – повідомляють на сайті volodymyrets.city.

– Мені 26 років, народився я у Вараші, – лунає по той бік слухавки приємний чоловічий голос. – Мама моя за освітою медик. Її робота була пов’язана з реабілітацією постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тож під час вагітності мною отримала певну дозу випромінення. Це вплинуло на мій розвиток ще в утробі; до всього під час народження я йшов ніжками, а не головою, лікарі потягнули невдало. Було більше 40 переламів, багато операцій і тривалих реабілітацій. Але з раннього дитинства я на візку.

Василь навчався дистанційно, вдома, отримав повну середню освіту. Та на цьому не зупинився.

– Так само, як і більшість молодих людей, я хотів здобути професію, і я її отримав. Але не дистанційно і не заочно – навчався стаціонарно нарівні з іншими студентами у Житомирському вищому професійному технічному училищі, став ремонтником комп’ютерної техніки.

Хлопець навіть якийсь час працював за спеціальністю на дому, але, як згодом виявилось, професія до душі не лягла.

– Недарма ж кажуть: «якщо тобі не подобається твоє місце, зміни його – ти ж не дерево». От я і вирішив щось міняти у своєму житті.

Згодом Василь закінчив у Львові курси ремонтника взуття. І в планах було надалі працювати в цій галузі.

– Це, напевно, була доля. Бо через якийсь час випадково на автозаправці я зустрів Євгена Павлишина. Знав, що він благодійник, ризикнув підійти до нього і попросити про допомогу. Я планував відкрити майстерню з ремонту взуття. Але уяви не мав, як це зробити. Власне, від Євгена я сподівався отримати саме допомогу консультативну, на фінансову підтримку я навіть не очікував. Євген виявився справжньою людяною людиною і, як кажуть, взяв мене під своє крило. Допоміг мені і місце знайти, і підказав, що і як правильно оформити, аби держава не мала до мене претензій, і фінансово допоміг.

Отак з 2015 року я ремонтую взуття у майстерні «Папа Карло».

https://www.instagram.com/vs_good_leather/?utm_source=ig_embed

Але і на цьому Василь вирішив не зупинятись.

– Завжди мріяв робити щось своїми руками, не просто ремонтувати, а творити. Знову-таки доля підкинула мені ідею просто в руки.

Якось до Василя на роботу прийшов його постійний клієнт, просив продати йому трохи нитки, розпитував про її якість.

– Виявилось, що він живе в Одесі і відшиває вручну шкіряні гаманці. А нитка йому потрібна була для шиття. Я теж загорівся цією ідеєю, вирішив спробувати.

Василь передивився купу онлайн-уроків на ютубі, замовив інструменти також в Інтернеті, і взявся за роботу. Перші шкіряні гаманці, звичайно, виявились злегка кострубатими. Та й не дивно – руку треба було набити. Десь п’ятдесятий гаманець, зазначає майстер, мав той пристойний вигляд, коли його можна було продати.

У роботі майстер використовує недешеву шкіру – Crazy Horse – це шкіра великої рогатої худоби, оброблена спеціальним чином. У результаті виходить матова злегка бархатиста м’яка шкіра з ефектом вінтажу, зістареності.

– Це шкіра українська, але оброблена в Італії. Пробував я і шкіру виключно українського виробника. Трапляються непогані зразки, але все ж таки в більшості випадків за якістю вона значно гірша, ніж італійська Crazy Horse. Різниця відчувається навіть на дотик, деяка українська інколи рветься, як тканина. Італія закуповує сировину в Україні, оброблює її за особливою технологією і експортує, зокрема, й в Україну.

Вартість шкіри залежить від метражу, товщини, кольору тощо. В середньому ціна на Crazy Horse – 100 доларів за квадратний метр. З такого відрізку шкіри вийде орієнтовно 7-8 гаманців середнього розміру.

На пошиття одного гаманця Василь витрачає десь 1-1,5 дні.

– Люди готові платити за шкіру такої якості. Адже і гаманець з неї прослужить не один рік. Часто чую позитивні відгуки про свої роботи і про шкіру: вона приємна, її аж хочеться тримати в руках.

Продає свої гаманці Василь десь із півроку; за цей період їх купили вже більше двадцяти штук. Вже має навіть що запропонувати на вибір, весь асортимент – в його майстерні. Також веде свою сторінку в соцмережах, продає в інтернеті, зокрема в Інстаграмі.

Власне, саме там і познайомився із майбутньою дружиною.

– Я пригнав собі з Литви машину, ну і завантажив якось невеличке відео про неї в інстаграм, а Світлана щось прокоментувала, здається, поцікавилась, на який телефон зняте відео. Слово за слово, роззнайомились, і так все закрутилось. Влітку минулого року ми одружились.

На подив стосовно керування автівкою Василь зауважує:

– У машини коробка автомат. Одна нога в мене працює повноцінно, за станом здоров’я мені дозволено керувати. Візочок свій складаю на бокове сидіння, сам навчився пересаджувати себе з візочка за кермо і навпаки. Справа техніки і навичок.

Щодо незручностей співбесідник зізнається:

– Багато де у місті незручні, дуже високі пандуси, або ж їх нема зовсім. Держава, звісно, допомагає, виділяє ті ж візочки раз у чотири роки. Але за якістю вони слабкі, не прилаштовані під наші реалії. Тато перероблює такий візок під мене, аби він був більш легким і зручним у користуванні, щоб можна було ним заїхати навіть у вузькі двері. Часто в магазинах є така проблема, – це ще одна незручність для людей з обмеженими можливостями, які пересуваються на візках.

Василь має кілька грамот за сумлінну і плідну працю від міського голови та від голови РОДА. Майстер зізнається: звичайно це гріє душу, але в першу чергу тішить те, що він знайшов себе в цьому житті.

І коли поруч така красуня дружина, яка готова розділити і радість, і біду, охоче віриться, що у цієї сім’ї всі висоти ще попереду!

Про Varash Info

Читайте також...

Сумна звістка огорнула Вараш

22 березня в стаціонарі Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 м.Харків помер молодший сержант …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X